17 років незалежності, важких в економічному плані, складних у становленні на колію демократії. Часу і уваги на науку і культуру чомусь не вистачало. Слава Богу, ця прагматична, далека від духовності практика, з приходом демократичної команди зупинилась.

Кілька років тривала жорстка війна за невеличку оазу в центрі м.Києва – Обсерваторну гірку. Як і багато інших історичних пам‘яток, столична астрономічна обсерваторія зазнала рейдерської атаки з боку сучасних вандалів, які побачили в ній єдину цінність – високу вартість земельної ділянки, на якій вона побудована…

В цьому загубленому серед сучасної міської забудови куточку київської землі немов зупинився час. Велетні каштани, клени та акації периметром охороняють спокій великих і маленьких куполів, під якими ховаються від негоди невтомні трудівники – телескопи. Вже 161 рік тут знаходиться Київське віконце у неосяжний, таємничий, ще далеко непізнаний Всесвіт.

Відверто кажучи, коли до мене звернулася по допомогу директор київської обсерваторії Лілія Казанцева, я була трохи збентежена, навіть здивована – кому і яким чином «перейшла дорогу» така беззахисна та дуже далека від меркантильності столична обсерваторія… Її побудували за проектами великого Вікентія Беретті у 1845. На той час це була околиця Києва. Серед тиші вікових дерев працювали звіздарі майже 160 років, вивчаючи неквапливе космічне життя. Минув час, і сьогодні – це центр міста (район Львівської площі), на території обсерваторії – повна тиша, відсутні жодні вібрації. І розташована вона на одному з найвищих місць Києва..

Ось тому й приглянулася столична обсерваторія метикуватим менеджерам-рейдерам, які відразу ж оцінили неймовірно високу вартість землі, на якій вона побудована, та зручне для будівництва багатоповерхівки місце. Ще одним вагомим позитивом у привабливості обсерваторії стала вигідна транспортна розв‘язка.

І тут почалося – моральний тиск на працівників наукового закладу, ректорат Київського університету навіть пропонував астрономам переселитися в район Національного виставкового центру (Голосіїво). Але вони (справжні патріоти) відмовилися, оскільки там немає необхідних для роботи умов. До того ж місцевість там незручна для спостережень за небом: постійні тумани.

Ситуація нагніталася кожного дня, потрібно було швидко реагувати, адже час працював не на нашу користь. Після розмови з Лілею Казанцевою я звернулася із депутатським запитом до Державної служби з питань національної культурної спадщини про занесення астрономічної обсерваторії до реєстру культурних пам‘яток України. Звідти надійшла відповідь про те, що всі документи по обсерваторії готуються, і будуть подані для здійснення цієї процедури. І ось 1 лютого 2007 Експертною радою Державної служби з питань охорони культурної спадщини столичну обсерваторію було визнано пам'яткою культури України!

До захисту київської гірки підключилася й Українська астрономічна асоціація, фахова експертна рада якої подала документи про неї до ЮНЕСКО. У 2007 році найстаріша обсерваторія у Південно-Східній Європі у Миколаєві вже була внесена до попереднього списку ЮНЕСКО, виникла ідея одночасно захистити найдавніші українські обсерваторії.

В ЮНЕСКО знайшлася зацікавлена людина Анна Сидоренко-Дюлом. Як виявилося, вона великий прихильник астрономії, України та просто небайдужа людина. Пані Анна восени минулого року приїхала до України, провела семінар по оформленню документації для ЮНЕСКО. І ось результат. 30 березня на офіційному сайті ЮНЕСКО з‘явилася інформація, що чотири найвидатніші українські обсерваторії занесені в попередній список ЮНЕСКО. Це Миколаївська (1821), Київська (1845) , Одеська (1871), та Кримська (1908) обсерваторії.

На сьогодні в попередньому списку ЮНЕСКО вже находиться 12 об‘єктів української національної спадщини.

Хочу сказати, що це наша спільна перемога над рейдерсько-бандитським угрупуванням, яке сьогодні діє по всій Україні. Ми ще раз довели самим собі та цілому світу, що великі гроші та міцні кулаки не завжди вирішують ситуацію. І сьогодні я з гордістю можу сказати, що в особі столичної обсерваторії ми відстояли не лише славну історію, минуле багатьох поколінь українців, ми відстояли майбутнє науки, наших дітей і внуків. Адже київською астрономічною обсерваторією можна і слід пишатися – сьогодні тут функціонує громадський музей, який заслуговує особливої уваги. В ньому більш ніж 20 тисяч експонатів, які присвячені історії розвитку науки, техніки та місцевій історії. У музеї всім охочим показують прилади, за допомогою яких робили наукові відкриття, є щоденники спостережень за небом. Працює лекторій, де раз на два тижні співробітники розповідають новини сучасної астрономії.

В астрономічній бібліотеці – близько тисячі старовинних книжок та дисертацій. Є навіть рукописи польського вченого Миколи Коперника (1473—1543). Майже все приладдя, яке з’явилося при заснуванні обсерваторії, збереглося в первинному вигляді.

Наступний рік – Всесвітній Рік Астрономії. Науковці київської обсерваторії терміново готують необхідні документи, аби встигнути до наступного засідання ЮНЕСКО, яке відбудеться в лютому 2009 року. Це справді велика культурна подія для України. Будемо сподіватися, що в недалекому майбутньому наша країна стане Меккою для любителів астрономії.

Народний депутат України від БЮТ Ольга Боднар