Шквал помпезних звітувань про великі досягнення антикризової коаліції на чолі з Прем’єром Януковичем звідусіль лунає по країні. З передвиборчих трибун та центральних телевізійних каналів, на урочистих зібраннях та на швидкоруч організованих заходах “дарування” школі олівців, перерізання стрічок і таке інше. Бурхливі оплески, масовки на кшталт «вдячні громадяни ридають від задоволення, послухавши глибоко інтелектуальні промови новоявленого українського Дона», супроводжують його по маршруту слідування у супроводі невеличкого ескорту: чотирьох гелікоптерів, десятка «мерсів», двох десятків кремезних верзил. Все це, звісно, тимчасово узято в “оренду”. Однак це, так би мовити, виборчий антураж, розроблений саме “ненависними” його команді заокеанськими політтехнологами. Не дарма пані Р. Богатирьова, попередньо кидаючи з трибуни Верховної Ради блискавки в сторону “цитаделі імперіалізму”, непогано порозумілась з держсекретарем Кондолізою Райс, вочевидь переконуючи її, що все це було сказано нею “понарошку”, для електорату, а насправді все по-іншому.

Дійсно, в житті все по іншому. І “покращення життя уже сьогодні” якого так і не побачили наші громадяни, поки відчувши лише “покращення” цін буквально на все. Згадаємо, який вереск підняли регіонами, коли пальне зросло у ціні на 50 копійок в 2005 році, а зараз майже вдвічі — 4,50-5.00 — і тиша… Буцім-то це все відбувається згідно стратегічного плану загального покращення життя. Згадаємо, як саме представники антикризовиків у 2006 році несамовито блокували пропозицію Блоку Юлії Тимошенко про необхідність негайного впровадження мораторію на зростання цін по житлово-комунальним тарифам. Причому, окрім Верховної Ради, практично в усіх місцевих радах представники БЮТ виступили з аналогічною ініціативою. Але за аналогією дій верхівки антикризовиків, під чутким диригуванням Мороза, Симоненка, Януковича ці вимоги на місцях були зігноровані. В результаті преважна більшість населення України отримала такі рахунки, що хоч стій хоч падай. Аргумент з боку проурядовців був висунутий як завжди в стилі а-ля-Кучма: “Україна не Росія” — необхідно направити кошти на відновлення комунальних служб країни. Пан Рибак навіть для переконливості продемонстрував перед телекамерами стопку цупкого паперу, на якому за його словами розроблений детальний план рятування вітчизняних житлово-комунальних служб. І ось маємо наслідок: громадяни ошукані, житлово-комунальне господарство країни в глухому куті.

Пам’ятає населення і нещодавні цинічні заяви морозівців, симоненківців та «регіоналів» про недопустимість помаренчового бюджету як бюджету "проїдання”. Цей самий бюджет “проїдання” забезпечив системне підняття заробітних плат, фінансування освітян, цільову допомогу соціально незахищеним верствам населення, виплати сім’ям при народженні дитини та багато чого іншого. І от настав момент прийняття антикризовиками бюджету “не-проїдання”. В результаті, більшість соціальних статей були відкинуті, а розміри мінімальної заробітної плати та розміри пенсій набули жалюгідних величин по зрівнянню з реальним здороженням життя. Бюджетні наповнення завищені, у тому числі в уряді з’явилися фантастичні плани щодо місцевих надходжень. Підвищені показники податкового навантаження на населення та на підприємства. І як наслідок — замість продуманої податкової політики розпочався черговий наступ на середній та малий бізнес шляхом введення відвертих оброків і обкладанням даниною тих людей, які, власне кажучи, і забезпечили економічне зростання протягом усіх цих шістнадцяти років незалежності.

Зверніть увагу на наші міста. Як би там не було, за ці роки дійсно оновлюється їх вигляд. Але ж все, що ми бачимо навколо: косметичні ремонти, тротуарні бруківки, нові забудови, магазини, сквери це в більшості випадків — справа як раз тих самих представників малого і середнього бізнесу, а не держави. А як подяка — знову намагання влади загнати їх в тінь.

До речі, саме по їх азарово-януковському бюджету “не-проїдання” виніс вердикт Конституційний Суд України, який визнав, що грубо порушені Конституційні права чотирнадцяти соціальних груп населення. А це понад 30 відсотків населення країни.

Не менш показовим прикладом “покращення життя вже сьогодні” урядом комуністів, морозівців і «регіоналів» стало “урегулювання” питань щодо ціни на газ та електроенергії. Звісно, при Тимошенко вартість газу 50 у. о. за тисячу кубометрів — це погано, а от при Януковичі 120 у. о. за ту ж саму одну тисячу кубометрів газу це, як виявилось, покращення. Аналогічно зросли ціни за спожиту населенням електроенергію, причому через вітіювату схему розрахунків. І не дарма прапори синього кольору так організовано з’явились на опорах ліній електромереж, у тому числі, і у Миколаївській області. І ось, що цікаво. Коли необхідно викликати автовишку для ремонту обірваних ліній електропередач — не дочекаєшся. А тут так синхронно та оперативно прапорці розвішані по стовпах!.. Пристрасть регіоналів до обленерго цілком зрозуміла, адже саме їх лобі вже отримали у розпорядження сім таких організацій. Натомість, поширюючи список “прихватизиваних” обленерго, буквально днями Дніпроенерго було подаровано структурам Ріната Ахметова. Ото ж, шановні співвітчизники, коли ви будете отримувати чергові рахунки за спожитий газ і електроенергію, в яких ціни буквально шокують більшість громадян, не забудьте “подякувати” тих, хто “покращив” вам життя уже сьогодні.

Не можна не згадати і бравурний виступ у Миколаєві представника регіоналів пана А. Кінаха. Який, начебто нічого не трапилося, привітав миколаївців з відродженням суднобудівної галузі. Верх цинізму. Адже саме пан Кінах у тандемі з М. Чечетовим та В. Януковичем, які на той час очолювали держфонд майна і уряд відповідно, приговорили ЧСЗ віддавши його братам Чуркіним. Хоча, чого дивуватись! Адже в списках авангарду антикризовиків ми можемо побачити багато до болі знайомих прізвищ, більшість з яких змінили вже не одну партію чи блок. Наприклад, В. Заплатинський, Ю. Звягільський, Г. Васильєв, С. Піскун, Т. Чорновіл, В. Джарти, Д. Табачник, О. Кузьмук, А. Толстоухов, С. Головатий, А. Деркач, В. Гуреєв, І. Богословська… Практично за кожним з цих “героїв” пов’язані гучні скандали та провали. Натомість миколаївці добре пам’ятають фіаско пана Заплатинського з очолюваним їм «Евісом», або скільки зусиль доклала пані І. Богословська, щоб держава втратила МГЗ.

Цей сумний перелік можна продовжувати нескінченно. Однак чи варто втрачати на це час? Адже, що б там не декларували представники проурядового блоку, населенню зрозуміло, чого варті їх обіцянки, і “покращення” цін уже сьогодні відчув кожен громадянин. Отже, остаточний висновок винесуть не політтехнологи, а народ України 30 вересня.

Народний депутат 5-го скликання Р. О. Забзалюк, керівник Миколаївського обласного штабу Блоку Юлії Тимошенко