9 листопада 1989 року перестала існувати Берлінська стіна. 20 років тому в цей день в колись монолітній стіні виникла тріщина, яка потягла за собою цілу лавину. Протягом кількох годин тисячі людей в Берліні дали чітко зрозуміти, що вони більше не терпітимуть життя без свободи. Рудимент «холодної війни» навічно став надбанням історії.

Ця подія, без перебільшення, стала явищем світового масштабу. Падіння Берлінського муру миттєво прискорило зворотній відлік процесів демократизації в Європі, які, зрештою, завершились розпадом системи міжнародних відносин, заснованої на глобальному протистоянні.

Держави Центральної та Східної Європи отримали шанс на повноцінне демократичне існування. Обираючи свій шлях розвитку, кожна з них відтепер мала на меті досягнення спільних демократичних європейських цінностей та стандартів.

Кардинально змінилася геополітична карта Європи. Об’єднана Німеччина стала одним з потужних двигунів оновленого Європейського Союзу, а низка країн Центральної та Східної Європи стали його повноправними членами.  

Падіння Берлінської стіни стало символічним і для нашої держави. Демократичні процеси, які на той час активно відбувалися в суверенній Україні, отримали колосальних обертів. Менше, ніж за два роки наша держава проголосила свою незалежність.

Разом з народами Європи та світу ми святкуємо цю непересічну подію. Але сьогодні недостатньо просто відзначити та згадати ті драматичні часи. Ми повинні зосередити нашу увагу на незавершених аспектах нашого звільнення.

Нашою першочерговою турботою, як завжди, повинно бути піклування про наші родини та майбутнє. Але такий образ мислення повинен мати тверду основу. Уроки минулого вимагають Об’єднаної Європи, а справжня європейська єдність тільки формується. Ми повинні довести до кінця священне завдання об’єднання Європи, адже лише завдяки цій єдності ми зможемо назавжди позбутися тоталітаризму.

Прагнучи стати повноправною частиною Об’єднаної Європи, українці послідовно реформують свою державу, запроваджують європейські цінності та стандарти.

Ми маємо впевненість, що європейський континент більше ніколи не буде розділений жодним муром – кам’яним, залізним чи паперовим.

Ми також повинні ніколи не відвертатись від важкої роботи з запровадження справедливості та рівності в наших все ще молодих та вразливих демократіях. Якщо ми хочемо успішно завершити це завдання, ми повинні пам’ятати про радість, яка панувала двадцять років тому в Берліні.